• You are here:
  • Бізнес-Схід
  • Статті
  • Стімпанк по-бахмутськи: на Донеччині чоловік майструє ексклюзив в утопічному стилі

Стімпанк по-бахмутськи: на Донеччині чоловік майструє ексклюзив в утопічному стилі

Фото: Дмитро Шелков
Фото: Дмитро Шелков

Бахмутянин Дмитро Шелков понад 5 років виготовляє унікальні вироби у стилі стімпанк.


Комусь сміття, а комусь — важливі деталі. Бахмутянин Дмитро Шелков робить речі в стилі стімпанк з того, що знаходить на місцевій “барахолці”. Щоб мати час на таке хобі, чоловік працює охоронцем, а у вільні години майструє.

Як виглядають стімпанковські роботи, звідки беруться деталі та ідеї для них,  —  розповідає  “Вільне радіо”. 

48-річний бахмутянин Дмитро Шелков понад 5 років виготовляє унікальні вироби у стилі стімпанк. Дмитро  народився в Бахмуті, мешкає на південній околиці міста в селищі Опитному.  В місті його захоплення — рідкісне. 

Що таке стімпанк

“Стімпанк — це напрям-утопія, субкультура, уява про сучасний світ, в якому б перемогли не електроніка та нанотехнології, а парові двигуни, механіка, шестерні, тощо. Фантасти уявляють собі стімпанк як вікторіанський стиль: кінець XIX століття, Англія, міські пейзажі у похмурих тонах з трубами, які чадять. Якісь гарні узори, орнаменти. І всім цим прикрашені парові двигуни, паровози, фабрики та підприємства. Все це переплетене між собою”,  —  намагається пояснити, що таке “стімпанк” Дмитро. 

А потім просто вдається до аналогії:

“Уявіть калькулятор, з якого під час роботи йде з труби дим, він тарахкотить, гримить; суміш пекельної машини типу арифмометра “Фенікс” з парою, вуглем, кіптявою, захисними окулярами та респіратором. Якось так”,  —  розповідає чоловік. 

Каже в такому стилі є не тільки вироби, а й книги, одяг, картини, скульптури, фільми й таке інше.  

“У нього є піднапрями  —  дизель-панк, тесла-панк з акцентом на певні речі. В цьому стилі може бути виконане все що завгодно: від прикрас до меблів, повністю оформлених інтер’єрів. Є одяг в такому стилі, проводять тематичні вечірки та квести, особливо у великих містах”, — каже Дмитро. 

Роботи бахмутського майстра можна побачити у стімпанк-барі Кременчука

Бахмутський майстер розповідає, що спробував стімпанк близько 6 років тому. Свій перший виріб зробив на прохання сестри. Якоїсь спеціальної освіти не має. Дмитро закінчив училище № 121 у нинішньому Соледарі за фахом “слюсар КіП”, працював на заводі “Перемога праці”. Потім виготовляв меблі, але стало важкувато. Тому влаштувався сторожем у місцевій школі, аби на улюблене хобі залишалося більше часу та сил.   

Каже, що іноді роботи виконує швидко, а подекуди — тривалий час. Когось іншого, окрім себе, хто б займався стімпанком, в Бахмуті не знає, хоча, зізнається, не шукав. Дмитро робить невеликого розміру речі, тому що працює у квартирі.  

“Я робив досить масштабну штуку — стилізований світильник у вигляді морської гарпунної пушки. Він поїхав у стімпанк-бар “Наутілус” у Кременчук. Там є декілька моїх робіт, які прикрашають інтер’єр цього бару: корабельний телеграф та маленька портативна колонка у вигляді фонографу Едісона. 

Дмитро Шелков робить функціональні мініатюри

Окрім інтер’єрних речей Дмитро виготовляє прикраси (кулони,  персні), декорує флешки у стилі стімпанк. Намагається робити кожний свій виріб функціональним, навіть якщо це мініатюра.

“Я зробив мініатюру — швейну машинку, вона максимально деталізована, але в ній нічого не крутиться. Тому я зробив під нею шкатулку для жіночих дрібничок”,  —  каже Дмитро. 

Інший виріб, який полюбляють друзі, — це диспенсер-наливатор (для наливання напоїв).

“Один такий виконаний у стилі старої водонапірної вуличної колонки. Таких було багато в Бахмуті, зараз залишилася лише одна, на території Свято-Миколаївського храму. Колонка стоїть у мене на плиточці, між камінням якої — “росте” мох. Відерце я купив у “трьошці”. Вона функціональна — можна випивати”, — сміється Дмитро та зазначає, що сам більше не вживає алкоголь та не палить. 

Місце натхнення для автора, який працює в стилі стімпанк, — барахолка

Дмитро Шелков зазвичай не робить креслень, хоча розуміється на них ще з часів навчання. Каже, головне дотримуватися масштабу. А деталі найчастіше купує на місцевому ринку, на “барахолці”. 

“Буває таке, що ходжу по наших “залізяках”, по нашому “блошиному ринку” без мети. Тобто я просто туди йду, і мені попадається там якась “деталюха”: “О, так це ж саме мені й треба! Вона ж мені туди-то й підійде!!” Саме туди виносять ці ретро-речі, які мені потрібні та підходять під мою стилістику. Там я можу знайти радіолампи минулого століття, якісь старі ножиці, якісь фрагменти орнаменту, зламаний підсвічник…”,  —  розповідає про “місце натхнення” майстер стімпанку. 

До речі, для роботи він використовує ручні інструменти, а станків не має.

“У мене в арсеналі є електродриль, електролобзик, болгарка, невеличкий настільний свердлильний станочок, паяльник, гравер, кусачки, викрутки, плоскогубці, невеличкі лещата, різноманітні ножівки, — звичайний ручний інструмент”,  —  розповідає бахмутянин.  

Автор незвичних робіт зазначає: хоча в невеликих містах Донбасу стімпанк не такий відомий, все ж люди чули про цей стиль. Цікавились багато хто, але ціну на ці ручні вироби вважають завеликою. Тому свої вироби він іноді продає в інтернеті в більші міста.

“У мене було пару виставок до Дня міста, люди підходили й казали: “О, це стімпанк, ми знаємо. Але тут же питають: “Ого, а чого так дорого?”. Я продавав годинники з елементами стімпанк та просив на них мінімальну ціну  —  150 грн. Їх собівартість 120 грн (це часовий механізм, пара стрілок, балон фарби, ДВП, робота з ДВП та фарбою. Тобто я на них заробляю усього 30 грн  —  смішно, чи не так? Люди не хочуть цього розуміти. Менталітет такий, чи що?”,  —  міркує бахмутянин.

  • You are here:
  • Бізнес-Схід
  • Статті
  • Стімпанк по-бахмутськи: на Донеччині чоловік майструє ексклюзив в утопічному стилі