• You are here:
  • Бізнес-Схід
  • Статті
  • "Носять посли і народні депутати", - підприємниця з Краматорська закодовує у вишиванки імена їх власників

"Носять посли і народні депутати", - підприємниця з Краматорська закодовує у вишиванки імена їх власників

Власниця ательє
Власниця ательє "Пані" Вероніка Романькова

15 років тому жителька Краматорська заснувала ательє "Пані” і однією з перших на Донеччині почала шити одяг у національному стилі.


Ательє «Пані» жителька Краматорска Вероніка Романькова заснувала ще у жовтні 2003 року, повідомляє «Бізнес-Схід». До цього шила одяг на замовлення, виконувала мілкий ремонт одягу. Потім спробувала для себе зробити вишиванку. 

«У нас з’явилася вишивальна машина і ми почали експериментувати, - згадує Вероніка. - Спочатку собі пошили сучасні сорочки, прикрасили їх елементами вишивки. Щоб це був одяг на будні, вуличного стилю. Я вважаю, що спочатку жінка, дівчина має виділятися, а потім сорочка і  намисто на ній, а не навпаки».

Усі сорочки від “Пані” – у пастельних тонах і виконані з домотканого полотна. З початком війни на Донбасі люди стали більше замовляти вишиванки. Це стало модно, говорить Вероніка. 

«У візерунки на сорочку ми вплітаємо імена власника, дітей – хто як замовить. Чоловіки часто просять закодувати ім’я дружини. Етнограф Володимир Підгірняк відновив етновишивку, я стала читати про це і сама спробувала робити, люди стали замовляти». 
Але спочатку своє ім’я і дату народження Вероніка закодувала у власну сорочку. Переконана, що це її оберіг: символічно вишиті хрестики на полотні оберігатимуть власника такої сорочки від усіх негараздів. 

До ательє стали приходити місцеві майстрині, які вишивають вдома. Просять поради, консультації. Підприємниця намагається для кожного знаходити час.

 

Згодом майстрині ательє “Пані” стали брати активну участь у виставках. Дизайнерські вишиванки з Донеччини дарували японському послу, президенту Естонії, купували на подарунки до Таджикистану, їх носять посли і народні депутати. 

«Пам’ятаю, як мене попросили зробити вишиванку для японського посла Шигекі Сумі. Я хвилювалася, аби йому сподобалося. Придумала, що на ній мають бути наші донецькі терикони, стилізована гора Фудзіяма, наші троянди, японський ієрогліф. Ми це вплели на домотканому полотні. Посол другий рік одягає цю сорочку на День вишиванки, це дуже приємно», - ділиться майстриня.

 Два роки тому Вероніка Романькова відкрила крамницю, де продає свої вироби. Каже, що інколи до неї просто приходять насолодитися картинкою. Крім вишиванок, на полицях є рушники, подушки, скатертини, сувеніри – усе виконано з натуральних матеріалів. 

«Мені хотілося, щоб ці вишиванки бачили не лише ті, хто прийшов до ательє їх замовити. Тому на ринку відкрили крамничку. Сюди завжди заходять люди, якщо не купити, то подякувати за цей український куточок у Краматорську. Ми тут фактично ламаємо стереотипи про Донбас, до нас приходять хлопці-військові, замовляють вишиванки на Львівщину, Прикарпаття», - каже Вероніка Романькова.

За 15 років роботи підприємниця не брала кредити – завжди покладалася на власні ресурси. Зараз мріє про розширення і придбання сучасної вишивальної машини. 

«Така машина, яка зможе виконувати багато операцій, коштує 200 тисяч гривень. Ми доросли до того, що вже потребуємо такої. Але купити за такі гроші не зможемо. Я гадаю, потрібно подаватись на грант. Наше ательє має історію, ми можемо показати свої роботи, вони цінуються на ринку, тому, сподіваюся на підтримку грантодавців», - каже підприємниця.

Натхнення та ідеї для своїх робіт майстриня бере від спілкування з людьми. Говорить, навколо неї багато є творчих особистостей, які надихають на створення чогось нового. 

Підприємниця вірить, що майбутнє України за малим бізнесом. І сподівається, що для цього у державі будуть створювати сприятливі умови, аби підприємець міг взяти кредит під такі відсотки, які подужає сплатити, або придбати якесь обладнання у лізинг. А ще платитиме податки і достойну заробітну плату своїм працівникам. 

Найближчим часом Вероніка Романькова планує доєднатися до кластеру виробників текстилю Донеччини і надалі розвивати виробництво етноодягу у Краматорську. 

«Я знаю людей, що виробляють текстиль на Донеччині. Хочу розвиватися разом з ними, відвідувати різні модні покази, гадаю, мої вироби гідно можуть представити наш регіон», - планує підприємниця.

Свої роботи незабаром готова показати і на сайті, який зараз розробляють дизайнери. А загалом мріє, що ательє і крамниця будуть в одному місці, і її малий бізнес розвиватиметься, аби для цього були сприятливі умови.

  • You are here:
  • Бізнес-Схід
  • Статті
  • "Носять посли і народні депутати", - підприємниця з Краматорська закодовує у вишиванки імена їх власників