У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №3812 “Про внесення змін до Закону України “Про зайнятість населення” щодо стимулювання створення нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва”, повідомляє «Дебет-Кредит».
Законопроєктом пропонується ввести категорію стажування на суб’єктах малого підприємництва. Це набуття особою практичного досвіду виконання виробничих завдань і обов’язків на новому робочому місці та перевірки і встановлення відповідності роботі, що проводиться до початку працевлаштування особи під безпосереднім керівництвом працівника суб’єкта малого підприємництва та/або самого суб’єкта малого підприємництва на умовах, визначених договором про стажування (новий п. 21-1 Закону “Про зайнятість населення”).
Зауважимо, що наразі таке поняття відсутнє на рівні законодавчих актів, та закріплене лише в підзаконному нормативно-правовому акті відомчого характеру.
Крім того, у Законі окремою статтею 27-1 пропишуть особливості стажування громадян з метою працевлаштування на суб’єктах малого підприємництва:
- Суб’єкти малого підприємництва можуть проводити стажування осіб до початку їх працевлаштування на умовах, визначених договором про стажування.
- Порядок укладення договору про стажування та типову форму договору затверджує КМУ. Відповідний договір реєструється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції.
- Початок та закінчення проходження стажування особи на суб’єктах малого підприємництва оформляється наказом суб’єкта малого підприємництва.
- На правовідносини щодо стажування осіб на суб’єктах малого підприємництва поширюється законодавство про працю, окрім вимоги, встановленої частиною 4 статті 24 КЗпП.
- Строк стажування при прийнятті на роботу не може перевищувати строк одного календарного місяця. Нормальна тривалість стажування не може перевищувати норм, встановлених КЗпП. При цьому в договорі про стажування може бути встановлена менша норма тривалості робочого часу, ніж передбачено КЗпП. До строку стажування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.
- Час стажування може оплачуватися суб’єктом малого підприємництва за погодженими у договорі про стажування умовами але не нижче розміру половини мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року.
- У разі успішного проходження стажування суб’єкт малого підприємництва зобов’язаний працевлаштувати особу, що пройшла таке стажування, у встановленому законодавством порядку.
- У разі встановлення невідповідності особи, що проходить стажування виконуваній роботі, суб’єкт малого підприємництва має право розірвати договір про стажування з такою особою, письмово попередивши її про це за три дні. При цьому суб’єкт малого підприємництва зобов’язаний видати довідку із обґрунтуванням критеріїв невідповідності запропонованій роботі.
- Суб’єкти малого підприємництва, які оплачують стажування осіб, з метою працевлаштування на нові робочі місця, звільняються від обов’язку нарахування та сплати ЄСВ за відповідну особу за період стажування.
У разі прийняття цей Закон набере чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
