На Донеччині підприємниця виготовляє «нескучний» сир

фото Проєкту
фото Проєкту

Вікторія Шемякова : «Я живу у селі, а тут завжди цінували домашні продукти, здорове харчування».


Вікторія Шемякова - із села Нескучне Волноваського району Донецької області. Підприємниця виготовляє сири. Цією справою жінка зацікавилася сім років тому. Із того часу постійно розвиває та удосконалює свої сирні продукти. За сприяння Проєкту USAID “Економічна підтримка Східної України” Вікторія взяла участь у Local Farmer Fest у Бердянську та Маріуполі. Підприємниця продала усю продукцію та знайшла нових клієнтів.

До 2014 року Вікторія продавала одяг на місцевому ринку, але ця справа стала їй нецікавою. Підприємниця завжди хотіла навчитися варити сир і вирішила спробувати. Підписалася на форум садівників, де обговорювали ще й кулінарні теми. Одна учасниця форуму розповіла, як зварити качоту (напівм’який сир жовтого кольору – авт.), - то був перший сир Вікторії.

«Я живу у селі, а тут завжди цінували домашні продукти, здорове харчування. У родині ми робили бринзу, сметану, масло, але я мріяла навчитися робити тверді сири. Також я інколи робила йогурт, у заквасках, які купувала для нього, траплялися також закваски для твердого сиру. Мені було цікаво спробувати самій зробити сир. Рецепт сироварки з форуму був детальним, качота у мене вдалася, мої рідні швидко з'їли той сир», - згадує Вікторія перший досвід.

Жінка почала вчитися сироварінню на форумах, консультувалася у сироварів із досвідом, шукала рецепти. Назвала свій сир іменем рідного села, так з'явився «Нескучний сир». Наступним викликом став сир сулугуні. Його колись виготовляв місцевий молокозавод, Вікторія постійно дивувалася, як красиво були заплетені сирні “косиці”.

«Поступово я навчилася варити сулугуні. Процес його виготовлення мені дуже сподобався, адже коли сир набирає певну кислотність, він починає плавитися, потім рветься на ниточки, з яких можна плести коси. Місцеві його називають то шнурки, то нитки», - сміється жінка.

Ці спроби надихнули селянку вчитися далі. Зараз у її асортименті є понад 20 видів сирів – м'яких та твердих. Камамбер, мааздам, бурунда, качота, буррата – ці сири виготовляє фермерка з молока місцевих корів та кіз. Так підтримує селян та допомагає їм заробити.

Вікторія вчилася на курсах сироварінню у Рівному, також проходила навчання онлайн, охоче спілкується з колегами-сироварами, які діляться своїми напрацюваннями.

За грантові гроші від благодійного фонду «Карітас-Краматорськ» жінка придбала холодильник для зберігання, визрівання сиру та пастеризатор для молока.

Більшість продукції Вікторія продає на місцевому ринку у Великій Новосілці, має постійних клієнтів. Але дорогі сири, як наприклад, камамбер по 500 гривень за кілограм, селяни не можуть купити, тож варто їхати з такою продукцією на фестивалі до великих міст. Фермерка вперше взяла участь у Local Farmer Fest. За сирами до неї на фестивалі стояла черга.

«Я вперше потрапила на такий масштабний захід. Усі мої сири розкупили, люди взяли мої контакти, сподіваюся, вони знову звернуться. Одна жінка подзвонила наступного дня і сказала, що такий сир вона їла лише в Італії. Мене дуже тішать такі відгуки клієнтів, ця вдячність неймовірно надихає на подальший розвиток», - каже сироварка із Нескучного.

Зараз пані Вікторія планує вчитися продавати сири онлайн, вести сторінку у соціальних мережах та захоплено розповідати про свою справу. Адже, за її словами, вона стала сирозалежною – так її захопив процес сироваріння. Але саме він надихає підприємницю на створення нових смаків.