Україну сколихнуло набуття чинності так званого закону про фінансовий моніторинг.
Які байки тільки не вигадували: і що картки масово блокуватимуть, і що чесно складені під матрацом або в трилітровій банці гроші заберуть, бо власник не зможе довести законність їх походження, і що тепер контролюючі органи триматимуть на олівці всіх і кожного. Журналістка сайту «Бізнес-Схід» звернулася за допомогою до юристів, які надали чітке роз’яснення.
Так, закон дійсно викладений досить складно, але давайте розберемося і розкладемо його по поличках. У цьому нам допоможуть експерти з Адвокатського об’єднання «Меліус».
– Хто ж проводить цей моніторинг?
«Глобально» фінансовий моніторинг проводить спеціальна служба — Державна служба фінансового моніторингу України (далі будемо називати її «ДСФМУ»). Сюди стікається вся інформація, обробляється і начебто строго тримається в секреті.
Безпосередньо фінансовий моніторинг проводять так звані суб’єкти первинного фінансового моніторингу.
– І як вони будуть його проводити?
Безпосередньо при взаємодії з клієнтами (тобто будь-ким, хто має намір здійснити певну фінансову операцію). Саме на них покладено основний масив зобов’язань щодо пильного придивляння до клієнтів: чи «чиста» операція проводиться, чи, випадково, клієнт не має намір виступити спонсором у вчиненні злочину.
– Хто ці «суб’єкти первинного фінансового моніторингу»?
Це:
– банки, страхові компанії, ломбарди та інші фінансові установи, у т.ч. філії іноземних фінансових установ;
– платіжні організації, учасники чи члени платіжних систем;
– біржі, що проводять фінансові операції з товарами;
– учасники фондового ринку;
– оператори поштового зв’язку;
– послуги з переказу коштів;
– аудитори, бухгалтери (не працівники, а наймані підприємці);
– адвокати, нотаріуси;
– послуги щодо створення юридичними особами:
– рієлтори;
– ювелірні, що здійснюють торгівлю за готівку;
– послуги у сфері лотерей та/або азартних ігор;
– обігом віртуальних активів;
– окремі фінансові послуги.
– А які саме операції будуть моніторити?
Загалом моніторингу підлягають 2 види операцій, і діляться вони на 2 групи:
Порогові — це ті, де сума операції 400 і більше тисяч гривень (у т.ч. еквівалент в іноземній валюті, банківських металах) (зазначимо, що раніше було 150 тис. грн).
При цьому, для моніторингу, мало самого факту проведення операції, необхідною також наявність принаймні одної з наступних ознак:
а) зарахування або переказ коштів, здійснення інших фінансових операцій у разі, якщо хоча б одна зі сторін-учасників операції має реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в певній «ненадійній» державі, або однією із сторін-учасників операції є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому в такій державі (юрисдикції);
б) фінансові операції політично значущих осіб, членів їх сім’ї та/або осіб, пов’язаних з політично значущими особами;
в) фінансові операції із переказу коштів за кордон;
г) фінансові операції з готівкою (внесення, переказ, отримання коштів).
(Зазначимо, що раніше таких ознак було аж 17).
Підозрілі — це ті, де суб’єкт первинного моніторингу має підозру, що кошти є результатом злочинної діяльності. Сума коштів при здійсненні операції при цьому є не важливою.
– Але ж будь-яка операція може бути «підозрілою»?
Підозрілою є операція клієнта, яка зазвичай йому не властива: якщо він, наприклад, переводить велику суму грошей десь у невідому благодійну організацію чи за кордон, чи, може, просто на якесь українське підприємство чи навіть фізичній особі, хоча раніше жодних зв’язків із такими організаціями не мав і взагалі не мав звички так розкидуватися великими грошима.
Погодьтеся, ваш банк (та й інші фінустанови, якими ви користуєтесь) точно знає, що ви регулярно посилаєте гроші своїй бабусі в Херсон, чи отримуєте перекази від батька з Польщі, що ви отримуєте одяг, взуття, канцелярію та інші побутові дрібнички через Нову пошту, перераховуєте за комуналку і за оренду квартири її власниці, закуповуєте під час карантину стратегічний запас «цінних» туалетних паперів в оптових магазинах на рік уперед…
Суть одна: дрібні фінансові операції не цікавлять ДСФМУ, а в масштабах злочинного відмивання грошей чи фінансування злочинності, за чим і полює орган, операції і на 5, і на 10, і навіть на 50 тисяч — це дріб’язок. Операції, що властиві вам, до яких ви звичні, не становлять інтересу для ДСФМУ. Просто продовжуйте своє звичайне фінансове життя, як і раніше: у такому разі до вас точно питань не буде.
– Але ж ці чутки про 5000 грн не з пустого місця?
Така сума дійсно фігурує в законі, однак не в контексті безпосередніх заходів фінмоніторингу, а в контексті верифікації. Це різні поняття.
Фінансовий моніторинг — це діяльність суб’єктів моніторингу та держави щодо виявлення фактів фінансування злочинності.
Верифікація — це підтвердження особи, звірка з її паспортом для підтвердження того, хто саме проводить операцію. Це проводиться, наприклад, при відкритті рахунка, оформлення переказу готівки, внесення в касу банку коштів і т.п.
– За мною після цього будуть стежити?
Ні, не чекайте на хвіст і погоню на крутих тачках. По суті в більшості випадків нічого не змінилось: адже при переведенні коштів через пошту і раніше вимагалося пред’явлення паспорту, оплата через касу в банк також проходила з засвідченням особи, щоправда, при оплаті 15 і більше тисяч, зараз цю цифру просто знизили до 5 тисяч.
Всі ці звичні нам дії, як і раніше, не вимагатимуть жодних документів про походження грошей. Також це означає, що не «краще» чи, тим паче, «потрібно» проводити через інтернет-банкінг операції з «дробленням» суми — адже при доступі в кабінет інтернет-банкінгу ви й так проходите автентифікацію, і банк і так знає, скільки і кому ви перевели грошей – хоч за одну операцію, хоч за десять.
– А в користуванні терміналами для поповнення, чи переказу коштів щось зміниться?
Скоріш за все, термінали також знизять ліміт поповнення за раз — якщо раніше поповнити карту можна було на 15 тисяч грн, то тепер на 5 000 грн. І це пов’язано тільки з тим, що термінал просто-таки не може перевірити ваш паспорт, щоб ковтнути за раз більше грошей.
– А якщо платіж проводить юридична особа, що тоді?
З верифікацією юридичних осіб трохи складніше. Суб’єкти первинного моніторингу зобов’язані докопуватися до кінцевого бенефіціара — і вони повинні керуватися не тільки відомостями з Реєстру, а ще й іншими надійними джерелами.
– Хто тепер не зможе робити фінансові операції?
Суб’єкти моніторингу повинні відмовлятися від ділових стосунків у разі:
– якщо клієнт відповідає критеріям неприйнятно високого ризику;
– якщо клієнт не надав необхідних для здійснення перевірки документів чи відомостей;
– якщо клієнт надав недостовірну інформацію або намагався ввести в оману;
– виявлення, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою;
– якщо ідентифікація особи, від імені або в інтересах якої проводиться операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача за операцією не є можливою.
При цьому суб’єкт моніторингу зобов’язаний протягом одного дня повідомити ДСФМУ про таких осіб та про спроби проведення ними фінансових операцій. А по підозрілих фінансових операціях суб’єкти моніторингу мають право не проводити операцію.
– А як банк чи інша фінансова установа робить висновок про «ризикового клієнта?
– Для оцінки ризику існує ціла купа критеріїв. Такі критерії встановлені Національним Банком України та Кабінетом Міністрів України.
Безпосередньо законом визначені наступні критерії:
Ризик вважається високим щодо:
– клієнтів, місцем проживання (перебування, реєстрації) яких є держава, що не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи розповсюдження зброї масового знищення;
– клієнтів, включених до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції (надалі – «Перелік осіб»), клієнтів, які є представниками осіб, включених до Переліку осіб, клієнтів, якими прямо або опосередковано володіють або кінцевими бенефіціарними власниками яких є особи, включені до Переліку осіб;
– іноземних фінансових установ (крім установ, зареєстрованих у державах-членах ЄС, членах FATF, (крім Росії), з якими встановлюються кореспондентські відносини;
– іноземних публічних діячів, членів їх сімей та осіб, пов’язаних з такими політично значущими особами, а також клієнтів, кінцевими бенефіціарними власниками яких є зазначені особи;
клієнтів, стосовно яких (кінцевих бенефіціарних власників яких) застосовані санкції відповідно до статті 5 Закону України “Про санкції”;
– клієнтів, місцем проживання (перебування, реєстрації) яких є держава, віднесена Кабміном до переліку офшорних зон.
Ризик буде неприйнятно високим, якщо:
– суб’єкт первинного фінмоніторингу не може за допомогою отриманих документів/інформації мінімізувати виявлені ризики, пов’язані з таким клієнтом або фінансовою операцією;
– наявні обґрунтовані підозри, що така діяльність клієнта може бути фіктивною.
– Банки та фінустанови будуть всіх перевіряти на «ризики»?
– Ні, тільки коли суб’єкт моніторингу дійде до висновку про ймовірність використання його для відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення.
– А як він про це має здогадатись?
Про таке можуть свідчити: географічне розташування держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, вид товарів та послуг, що клієнт отримує від суб’єкта моніторингу, спосіб надання (отримання) послуг.
Власне, про це вже йшлося раніше: клієнт не буде вважатися ризиковим, якщо здійснює типову для себе діяльність, співпрацює з надійними та відомими контрагентами через зрозумілі канали (банки), що й відображається на його фінансових операціях.
– Що таке ризик-орієнтований підхід?
Якщо клієнт визнаний таким, що має мінімальні ризики, то до нього застосовується спрощена процедура перевірки, якщо ж щодо клієнта було зроблено висновок про його високу ризиковість, то до нього буде застосовуватися посилена перевірка.
Це демонструє суть ризик-орієнтованого підходу: прискіпливу увагу до себе отримають не абсолютно всі, хто регулярно чи час від часу здійснюють великі фінансові операції (як було раніше), а лише ті, які мають високий ступінь ризиковості.
Отже, за результатами аналізу закону все стає зрозумілим та прозорим: у законослухняних громадян немає причин для занепокоєння. Дійсно, закон дуже складний для розуміння, проте для того і існують юридичні консультанти.