"НАССР – це не документ, це процес, відповідальний за нього виробник"

Володимир Кирилюк

Перший заступник начальника Держпродспоживслужби в Донецькій області

З 20 вересня 2019 року кожен виробник харчових продуктів повинен працювати у системі НАССР. Чому ця система є обов’язковою? Чи вплине вона на собівартість продукції? І хто контролюватиме малий бізнес? “Бізнес-Схід” поцікавився у експерта з Держпродспоживслужби

- Скажіть, що таке НАССР? Чим він відрізняється від старого ГОСТу?

- HACCP (англ. Hazard Analysis and Critical Control Point) – це система аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок. Це європейська система контролю за якістю продукції. Система застосовується до контрольних точок на виробництві харчової сировини та продукції. Ці точки визначає сам виробник у своєму технологічному ланцюгу. У цих точках можуть існувати ризики, що впливають на безпечність та якість. Наприклад, це ризик забруднення механічними, хімічними, радіологічними, інфекційними забруднювачами.

- Хто впроваджує НАССР? Є якісь державні чи приватні лабораторії? Установи?

- Наразі немає няньки в особі держави, яка прийде і все зробить. Якщо виробник має потужну лабораторію, фахівців, він може це самотужки робити. Також є спеціалізовані приватні підприємства, які це роблять за гроші. Держава потім прийде контролювати це. У 2015-2017 році проводилося відповідне навчання державних інспекторів, бізнесу також розповідали про це. Великі виробники продукції вже працюють у такій системі. Зараз настала черга малого  бізнесу.

- Тобто впровадження НАССР покладається виключно на виробника, на його свідомість?

- Виробник самостійно декларує свою якість та безпечність. Впровадження НАССР – це його задача. До вересня 2019 року малий бізнес має перейти на цю систему. Аби оцінити, як це впроваджено, потрібно спочатку провести на підприємстві аудит, а потім інспектування виробника. Сертифікат на стіні – це не ознака наявності НАССР, потрібно перевірити увесь технологічний ланцюг, щоб сказати, що система діє, для цього потрібно щонайменше 10 днів.

- НАССР – це гарантія якості продукції чи захист споживача?

- Цей процес діятиме виключно для захисту споживача. Гарантії дає виробник, декларує це на упаковках кожної партії, серії. Це не означає, що наліпку НАССР можна просто наклеїти. Ми маємо сумний досвід, коли багато хто використовував наліпки ЕКО, ГМО. За них треба відповідати.

- Як держава буде контролювати виконання бізнесом цих правил?

- Зараз в зоні АТО/ООС діє мораторій на перевірки. Наразі можливі лише позапланові перевірки в галузі безпеки харчових продуктів у виняткових випадках, якщо щось трапилося (наприклад, захворювання або отруєння людини) або за власним бажанням виробника чи окремим дорученням уряду тощо. Часто харчоблоки шкіл, дитячих таборів самі звертаються перед початком навчального року. Штрафні санкції навіть за порушення зараз відсутні, є лише приписи, рекомендації та, у виключних випадках – кримінальна відповідальність. Як буде далі, говорити зарано. Тотального контролю не буде, будуть планові перевірки Держпродспоживслужби після зняття мораторію на заходи державного нагляду в зоні АТО/ООС – для одних раз на квартал, для інших раз на три роки. Виробник сам має контролювати те, що він виготовляє. Якщо від нагляду до нагляду виробник демонструє відсутність порушень, то він автоматично переводиться з групи високого ризику до середнього, потім низького, тоді періодичність контролю зменшується.

- Скільки часу у підприємця може забрати оформлення системи НАССР?

- Загальних термінів немає, усе залежить від складності виробництва, від продукції, яку він виробляє. Основне – це кількість критичних точок і наявні у них засоби контролю. Залежить це від фаховості персоналу, лабораторії, яка є у виробника. НАССР відрізняється від ГОСТів тим, що прибрані застарілі норми (про матеріал стін, їх висоту, де або як стоїть обладнання тощо). Одному підприємцю потрібен місяць, іншому, може, півроку. При цьому НАССР - це робочий механізм, який діє, він постійно сам себе корегує, уточнює.

- Впровадження системи НАССР дозволить підприємцю експортувати свій товар до країн Європи?

- Гадаю, що це один з етапів на цьому шляху. Бо європейські покупці проситимуть документ незалежної структури про безпеку та якість товару. Сьогодні Держпродспоживслужба видає дозволи тим виробникам, які хочуть експортувати до Європи. З Донеччини їде продукція на експорт, більше сировинна, ніж готова (жмих, олія, риба, яйце). Але виробники рухаються в цьому напрямку.

- Великому бізнесу впровадити будь-які новації легше, у нього більше ресурсів і можливостей. Як це зробити малому бізнесу?

- Я вважаю, що малим підприємцям можна об’єднуватися у кооперативи, кластери. Наприклад молочники, які працюють на одній сировині, можуть об’єднатися  і поділити навантаження щодо розробки та впровадження норм НАССР. Зрозуміло, що не усі мають досвід, але гуртом можна найняти фахівця, це дешевше, та й НАССР у них буде приблизно однотипним. Головне - не лякатися, а рухатись далі. Але, на мою думку, крім вимог до виробника, потрібно підвищувати культуру споживання. Щоб люди хоч мінімально дбали про те, де і що вони купують. Тоді це буде спільна відповідальність.